Геометрична прохідність – це сукупність геометричних параметрів автомобіля, що впливають на його здатність долати перешкоди. Якщо говорити про повну геометричну прохідність, то вона складається з декількох груп параметрів, які можна умовно позначити як базові і позашляхові.
Базові параметри – це власне габаритні розміри автомобіля: довжина, ширина, висота і розмір колісної бази. Від них залежать як безпосередні показники прохідності, так і геометричні позашляхові параметри.
Які базові параметри впливають на геометричну прохідність?
Як вже було сказано вище, геометричну прохідність багато в чому визначають саме параметри автомобіля: загальна довжина і довжина колісної бази, висота і ширина автомобіля, а також ширина колії і довжина переднього і заднього звисів. Довжина, ширина і висота машини пояснення не потребують, а про решту можна сказати пару слів. Так, довжина колісної бази – це відстань між осями передніх і задніх коліс, ширина колії – це відстань між центрами коліс однієї осі в зоні контакту з поверхнею, передній звис – це відстань між віссю передніх коліс і крайньою передньою точкою автомобіля, а задній звис – відповідно, відстань між віссю задніх коліс і крайньої задньою точкою автомобіля.
Основні параметри геометричної прохідності?
Зазвичай, говорячи про геометричну прохідність, розглядають п’ять основних параметрів:
- Кліренс, або дорожній просвіт автомобіля;
- Кут в’їзду;
- Кут з’їзду;
- Кут рампи, або поздовжній кут прохідності;
- Кут перекидання.
Коротко пояснимо кожну з цих величин. Кліренс, або дорожній просвіт – це відстань від найнижчого елементу автомобіля до поверхні землі. За стандартом ця відстань вимірюється в центральній частині автомобіля, але найчастіше найбільш низько розташований елемент може бути зміщений щодо центру: наприклад, ним може бути резонатор глушника або кронштейн амортизатора. Тому зазвичай кліренсом вважають саме відстань від цієї нижньої точки до горизонтальної поверхні, на якій стоїть автомобіль.
Кут в’їзду – це кут між горизонтальною поверхнею і лінією, проведеної між плямою контакту передніх коліс і нижньою точкою передньої частини автомобіля. Іншими словами, це максимальний кут рампи, на яку може в’їхати автомобіль, не торкнувшись її передньою частиною кузова. Нескладно здогадатися, що він залежить від кліренсу і довжини переднього звису: чим більший кліренс і менший передній звис, тим вищим буде кут в’їзду.
Кут з’їзду – це те ж саме, але для задньої частини кузова: кут між горизонтальною поверхнею і лінією, проведеної між плямою контакту задніх коліс і нижньою точкою задньої частини автомобіля. Іншими словами, це максимальний кут рампи, на яку може в’їхати автомобіль при русі заднім ходом, не торкнувшись її задньою частиною кузова. Він, очевидно, залежить від кліренсу і довжини заднього звису: чим більший кліренс і менший задній звис, тим більший буде кут з’їзду.
Кут рампи, або поздовжній кут прохідності – це максимальний кут, який може подолати автомобіль, не торкаючись поверхні днищем. Він, в свою чергу, залежить від поєднання кліренсу і довжини колісної бази: чим більший кліренс і коротша база, тим більшим буде кут рампи. Його зміну, наприклад, можна наочно побачити в трьохдверній і п’ятидверній версіях Lada 4X4: кути в’їзду і з’їзду у них однакові, а ось кут рампи у трьохдверки більший, тому що у неї коротша колісна база.
Кут перекидання, або кут поперечної статичної стійкості – це максимальний кут повороту автомобіля навколо поздовжньої осі, при якому він може не перекинутися набік. Він залежить від поєднання ширини і висоти автомобіля, ширини його колії, а також його центра ваги: чим більша ширина автомобіля і його колії, менша висота і нижче центр ваги, тим вище кут перекидання.
Крім цих основних параметрів геометричної прохідності є і ще деякі, які безумовно відносяться до геометрії, але не пов’язані безпосередньо з габаритами автомобіля. Це максимальний подоланий ухил, глибина подоланого броду, хід підвіски і артикуляція підвіски.
Максимальний подоланий ухил – це граничний кут щодо горизонту тієї поверхні, по якій здатний рухатися автомобіль без сторонньої допомоги, тобто, гранична крутизна схилу, на який може в’їхати автомобіль.
Глибина подоланого броду – це максимальна глибина водної перешкоди, яку автомобіль може подолати без негативних наслідків для його технічної частини. Глибина броду насамперед обмежена висотою розташування точки забору повітря двигуном: якщо вода підніметься до неї, то проникне у впускний тракт і далі в циліндри, що може спровокувати гідроудар і серйозну поломку мотора. У звичайних автомобілів точка воздухозабора розташована під капотом, що обмежує максимальну висоту подоланого броду. Спеціально підготовлені позашляховики оснащуються шноркелем – патрубком, що виводить точку забору повітря на рівень даху, що дозволяє долати більш глибокі броди без ризику гідроудару.
Хід підвіски – це максимальна відстань, яку може подолати колесо в вертикальному напрямку від точки максимального стиснення підвіски до моменту її повного розвантаження на межі відриву від поверхні. Щоб оцінити цей параметр, автомобіль можна загнати одним з передніх коліс на перешкоду такої висоти, щоб заднє колесо на тій же стороні відірвалося від поверхні – це називається діагональне вивішування, оскільки друге переднє колесо в цьому випадку теж буде на межі відриву від землі. Ну а відстань по вертикальній осі між висотою підйому переднього і заднього колеса на одній стороні автомобіля в такому положенні – це і є артикуляція підвіски. Ходи підвісок коліс і артикуляція надають непрямий вплив на показники геометричної прохідності.
Чи є геометрична прохідність важливою характеристикою прохідності автомобіля в цілому?
Вище ми визначили та пояснили практично всі параметри, що характеризують геометричну прохідність автомобіля. На практиці ж під геометричною прохідністю зазвичай розуміють чотири з них: кліренс, а також кути в’їзду, з’їзду і рампи. Для опису можливостей своїх кросоверів і позашляховиків автовиробники використовують саме ці цифри – і за великим рахунком, вони цілком повно і достатньо характеризують експлуатаційні показники машини.
Однак ключові слова тут – «експлуатаційні показники»: цифри геометричної прохідності – далеко не єдине, що визначає реальну прохідність. На неї в не меншому ступені впливають тип приводу (а якщо привід повний – то тип його технічної реалізації, наявність міжосьового і міжколісного блокування, а також характеристики використовуваних покришок. І як показує практика, саме останні стають головним обмеженням позашляхових здібностей сучасних серійних автомобілів.
Джерело: https://www.kolesa.ru/article/chto-takoe-geometricheskaya-prohodimost-avtomobilya
