Сьогодні розберемося з таким питаннями чи є передачі у варіатора, який термін служби такої коробки і чи потрібно в ній міняти масло?
Багато водіїв не завжди добре уявляють собі, що таке варіатор. А незнання, як завжди, породжує безліч помилок, невірних тлумачень і, як наслідок, шкідливих порад.
Помилка №1. У варіатор залито масло на весь термін служби
В одній фразі є дві неточності. По-перше, рідину, залиту у варіатор, не варто називати маслом. Так само як у класичній автоматичній коробці використовується рідина ATF, так і у варіаторах використовується рідина зі своїм набором характеристик. Так, мастило в цьому переліку є, але це не основне призначення такої рідини. Наприклад, робоча рідина для варіатора під тиском підвищує коефіцієнт тертя у місці контакту конуса з ременем варіатора, а звичайне масло не здатне на це.
У традиційних автоматах більше зношуються неметалеві накладки фрикціонів. А у варіаторі — сталеві конуси та ремінь. Сталевий пил заважає роботі клапанів, він може залишити систему без тиску рідини, який необхідний для роботи всієї автоматики коробки. Тому заміна рідини раз на 60 000 км необхідна (на деяких моделях навіть раз у 40 000 км). Заодно чистять від продуктів зносу магніти і змінюють фільтр.
Помилка №2. У варіаторі встановлено ремінь
У більшості конструкцій дійсно застосовується ремінь, набраний з великої кількості сталевих пластин, що утримуються стрічкою. Але деякі виробники вважають за краще використовувати ланцюг. Виглядає він майже так само, як ланцюг приводу ГРМ двигуна. Лише контактує з конусами. Крутний момент передають торці стрижнів, що з’єднують пластини. Такий варіатор називають ланцюговим. Така конструкція витримує більший крутний момент ніж здатний передати ремінь. Ланцюгові варіатори використовують, наприклад, Subaru та Audi.
Помилка №3. У варіатора немає гідротрансформатора
На всіх автомобілях з варіатором є гідротрансформатор. Завжди крутний момент від двигуна сприймає гідротрансформатор, як і у класичному автоматі. Саме він і прослизає, коли ми стоїмо в пробці, а селектор коробки передач при цьому знаходиться в положенні D. У світі було кілька моделей варіаторів, у яких замість гідротрансформатора використовувалося мокре зчеплення. Їх раніше встановлювали японські автомобілі для внутрішнього ринку.
Помилка №4. Якщо їхати «на круїзі», то варіатор працюватиме з постійним передатним числом
Це не вірно. При русі на круїз-контролі з постійною швидкістю варіатор навіть на невеликому підйомі змінюватиме передатне відношення, збільшуючи оберти двигуна. Круїз-контроль із гідромеханічним автоматом додав би газу, тобто відкрив дросельну заслінку, а обороти двигуна при цьому залишилися б незмінними.
Помилка №5. У машин з варіатором повільний розгін
Варіатор забезпечує найшвидший розгін, який може дати двигун. Тільки для отримання такого результату слід не забувати натиснути педаль газу повністю. У такому режимі (kick-down) двигун швидко виходить на обороти, що відповідають максимальній потужності, і подальший розгін відбувається за рахунок змінного передатного відношення у варіаторі. Це – найефективніший розгін. Будь-яка інша коробка передач у парі з таким же двигуном буде менш ефективна при розгоні.
Інша річ, що двигун при цьому виє практично на одній ноті. Монотонність створює враження надто довгого розгону, звідси й хибна думка.
Помилка №6. На варіаторі не можна буксувати на снігу/болоті
Варіатор дозволяє порівняно швидше перемикатися з переднього ходу на задню і назад. А нові зразки варіаторів, як, наприклад, на Toyota RAV4, мають першу механічну передачу, що додатково полегшує «розгойдування», адже перемикання вперед-назад відбувається без участі безступінчастої трансмісії.
Помилка №7. У варіатора немає передач
Це правда і неправда одночасно. Загалом у варіатора всього дві передачі – вперед і назад. Але більшість таких трансмісій навчені також імітувати п’ять або більше передач за допомогою електроніки. Ці передачі, безперечно, не справжні, а віртуальні, тобто ланц або ремінь буде зупинятися у відповідних місцях з певним передаточним числом. Тому у водіїв створюється враження, що авто переключає передачі. Детальніше про це читайте у статті “Для чого потрібні варіатору віртуальні передачі?”.
Помилка №8. Варіатор ненадійний і дорогий у ремонті
Це напевно найбільший міф про варіатори. Але насправді роки експлуатації та машини з великими та дуже великими пробігами доводять протилежне. Більшість варіаторів ходить по 150000 км і більше. Проблеми виникають хіба, що у любителів агресивної їзди або у людей, які нехтують технічним обслуговуванням. Варіатор живе довше за спокійної манери водіння, без екстремальних прискорень. А ще в ньому треба регулярно міняти робочу рідину. Тільки за цих умов варіатор можна поставити в один ряд із гідромеханічними автоматами щодо надійності. Також не забувайте стежити за чистотою радіаторів, що охолоджують робочу рідину варіатора. У морози варіатор, як і сам двигун, бажано прогрівати. У місці, де стикаються конуси та ремінь, рідина починає нормально працювати лише за температури, близької до робочої. При холодній рідині спостерігатиметься прослизання, яке може викликати задири на поверхні конусів та ременя.
Припустимо, варіатор почав подавати перші ознаки зношування. З’явилися ривки під час руху, скрегіт на невеликій швидкості, не зовсім рівний розгін, і взагалі поведінка варіатора змінилася. Якщо затіяти ремонт на ранній стадії пошкодження основних деталей, можна обійтися порівняно недорогим ремонтом. Звичайно, ремонт варіатора недешевий, але і ремонт класичного автомата не безкоштовний. Проте, не будемо лукавити, гідромеханічні автомати найчастіше відремонтувати все таки дешевше.
