Офіційно автовиробники не ділять підвіски на м’які чи жорсткі, однак у суспільстві вже давно прижились ці визначення, тому в даній статті спробуємо розібратися в чому ж між ними різниця.
Робота підвіски автомобіля зовсім не така проста, як здається на перший погляд. Вона виконує безліч функцій, які не цілком очевидні. Загалом роль підвіски в наступному:
- Зменшення крену при повороті;
- Бути одним, невідокремленим від авто механізмом при екстреному гальмуванні або зіткненні;
- Забезпечення плавності ходу автомобіля;
- Ефективно і швидко гасити коливання кузова під час руху на різних нерівних ділянках (ями, лежачі поліцейські та інші різноманітні нерівності);
- Підтримувати чіткість кутів установки коліс.
Навіть дуже рівні дороги насправді мають вигини за багатьма напрямками. І щоб всі чотири колеса торкалися поверхні, вони повинні мати можливість переміщення вгору і вниз. При цьому вкрай бажано, щоб бігова поверхня колеса прилягала до покриття всією своєю шириною при будь-якому положенні підвіски. Так що машини, у яких підвіски жорсткі, практично приречені на погане зчеплення коліс з дорогою, адже завжди одне з коліс буде розвантажене.
Зробити підвіску м’якшою або жорсткішою допомагає настройка пружин, але і амортизатори також відіграють чималу роль. Ці елементи підвіски відповідають за гасіння коливань. Тобто, від їх налаштування залежить крен, а також переміщення кузова при русі на нерівній дорозі. Амортизатор може зробити підвіску жорсткою, але гнучкою. Якщо налаштовувати його занадто м’яко, то автомобіль буде гойдатися, як маятник; занадто жорстко машина відчуватиме найдрібніші шорсткості дорожнього покриття. Тому налаштування підвіски вимагає немалих знань, і експериментувати з нею вдома без них – категорично небажано.
М’яка підвіска
М’яка підвіска, ясна річ, вважається комфортабельною, та ще й зчеплення з дорогою набагато краще ніж у жорсткої підвіски. З плюсів можна виділити наступне:
- ефективне гасіння коливань осей при пересуванні на нерівній дорозі;
- комфортне пересування, відсутність навантажень на хребет водія і пасажирів;
- деталі правильно настроєної м’якої підвіски зношуються менше ніж у жорсткої (пробіг може складати більше 100 тисяч кілометрів);
- навантаження на колеса при нахилі розподіляється рівномірніше, ніж на жорсткій підвісці;
- зчеплення з дорогою краще, ніж у жорсткій підвісці.
Однак мінусів у розглянутому типі підвіски теж чимало, які зв’язані з особливістю конструкції. При повороті доводиться знижувати швидкість, інакше крен стає занадто сильним, є навіть ризик перекинутися. Машина гірше управляється, ніж з жорстким налаштуванням. Швидко їздити, розганятися і гальмувати не вийде, машина «клює» при будь-якому різкому русі. Поліцейські розвороти, дріфти, короткі заїзди на прямій – навіть не думайте про це. Пасажирів автомобіля з м’яко налаштованою підвіскою часто укачує. А якщо дорожнє покриття нагадує хвилю, то підвіска часом входить в небажаний резонанс, автомобіль при цьому втрачає курсову стійкість.
Жорстка підвіска
Жорстку підвіску інколи називають ще зубодробильною. Думаю смисл цих зрозумілий без пояснення. Зате при їзді на рівній дорозі жорстка підвіска сприяє більш точній керованості машини. Тому на спортивні автомобілі ставлять тільки жорстку підвіску. Ще до плюсів можна віднести:
- при повороті навіть на великій швидкості машина майже не крениться;
- різкі маневри відбуваються без зусиль;
- гальмівний шлях менший, ніж у м’якої підвіски;
- на рівній дорозі легко розвинути велику швидкість за мінімальний час;
- мокра, засніжена або покрита льодом дорога – не привід знижувати швидкість.
Однак у таких автомобілях швидше зношуються різні вузли і агрегати. Крім того, надмірно жорстка підвіска іноді провокує відрив коліс машини від розбитого дорожнього полотна. Тому за таким типом підвіски потрібно регулярніше слідкувати. Амортизатори доведеться замінювати кожні 50-70 тис. км., а можливо і частіше. Все це залежить від манери їзди.
Висновки
Як це не парадоксально, але чим м’якша підвіска, тим краще зчеплення коліс з дорогою. Але при цьому вона не повинна допускати сильних кренів і зміни плями контакту коліс з дорогою. Чим гірші дороги, тим м’якшою повинна бути підвіска для отримання хорошого зчеплення. Чим нижчий коефіцієнт зчеплення коліс, тим м’якшою повинна бути підвіска. Здавалося б, проблему може вирішити установка стабілізатора поперечної стійкості, але ні, у нього теж є свої негативні риси, він робить підвіску більш “залежною” і зменшує хід підвіски.
Так що налаштування підвіски залишається справою для справжніх майстрів і завжди вимагає багато часу на випробування. Безліч чинників переплітаються і, змінивши один параметр, можна погіршити і керованість, і плавність ходу. І не завжди жорстка підвіска робить машину швидшою, а м’яка комфортнішою.
Джерело: avtocod.ru; КОЛЕСА.ru
