Серед автомобілістів давно точаться суперечки: одні переконані, що найкраще тримати мотор у межах 2–3 тисяч обертів, адже так він працює «спокійно» і нібито служить довше. Інші ж наполягають, що двигун час від часу потрібно навантажувати й розкручувати до 5–6 тисяч, щоб він очищався від нагару та працював стабільніше.
Правда, як завжди, посередині. Постійна їзда на низьких обертах не є гарантією довговічності. У такому режимі навантаження на кривошипно-шатунний механізм залишається значним, поршні сильно тиснуть на стінки циліндрів, а масляний насос працює з невеликою продуктивністю. Це призводить до швидкого зношування антифрикційного шару на вкладишах колінвала та поршнях. З часом поршні починають «гуляти» в циліндрах, кільця втрачають ефективність, і капітальний ремонт стає лише питанням часу.
Водночас періодичне підвищення обертів має очевидні переваги. На високих оборотах у камерах згоряння згорає більше палива, що допомагає видаляти нагар і кокс. Це корисно й для турбокомпресора: його перепускні клапани або геометрія працюють лише в певному діапазоні, і якщо постійно їздити «внизу», вони можуть закоксуватися та втратити рухливість.
Особливо важливо «прожарювати» двигун узимку. Коли мотор працює непрогрітим, у картері утворюється конденсат. Волога змішується з маслом і погіршує його змащувальні властивості. Якщо ж у відносно теплий зимовий день виїхати на трасу й дати двигуну попрацювати на високих обертах, волога випарується, і масло знову стане чистішим та ефективнішим.
Як правильно навантажувати двигун?
Розкручувати мотор потрібно лише під час руху, а не на стоянці. Найкраще робити це у суху погоду на прямій трасі. Для бензинових двигунів оптимально підтримувати оберти на рівні 5-6 тисяч протягом хоча б півгодини, а краще години. Це можна зробити, рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год на четвертій передачі (для механіки).
На автомобілях з автоматичною коробкою слід перейти в ручний режим і вибрати одну-дві передачі нижче, а на варіаторі — перевести селектор у режим керування «віртуальними» передачами. Головне – забезпечити роботу двигуна на високих обертах протягом тривалого часу. Так, витрата палива при цьому зросте, але користь від очищення й продування мотора значно перевищує цей недолік.
А як із дизелем?
Дизельні двигуни конструктивно працюють на нижчих обертах, ніж бензинові. Тому розкручувати їх до 5-6 тисяч немає сенсу — це може навіть зашкодити. Оптимальним вважається періодичне навантаження в діапазоні 3-4 тисяч обертів. Саме на цих режимах двигун краще продувається, камери очищаються від нагару, а турбіна працює стабільно.
Якщо дизель постійно експлуатувати на низьких обертах, перепускні клапани та геометрія турбіни можуть закоксуватися. Тому «прожарка» потрібна і дизелю, але в межах його робочого діапазону.
Висновок
Отже, зрідка розкручувати мотор до високих обертів справді потрібно. Для бензинових двигунів це 5-6 тисяч, для дизельних – 3-4 тисячі. Така практика не має нічого спільного з агресивною їздою: вона корисна для тих, хто зазвичай рухається спокійно й хоче продовжити ресурс свого автомобіля. Періодичне навантаження допомагає двигуну залишатися чистим, підтримує роботу турбіни та зменшує ризик утворення шкідливих відкладень.
