Вихід з ладу бензонасоса – це завжди неприємна ситуація, але не завжди очевидна. Симптоми його зносу або виходу з ладу досить різноманітні, так що не завжди зрозуміло, чи проблема у ньому. Тим більше, що деякі його несправності призводять до таких симптомів, які властиві і форсункам, і пропускам запалювання, і низькій компресії, і т.д. Тому діагностика бензонасоса – штука не тільки цікава, а й часто необхідна.
Дуже коротко про симптоми
Симптомів поломок бензонасоса дуже багато. Якщо коротко – провали, зниження динаміки, неможливість запуску двигуна, іноді спроби двигуна глухнути в поворотах, сторонній шум в районі цього самого бензонасоса. Також у бензонасоса буває ще одна несправність: може припинити працювати клапан, який утримує в рампі тиск. У цьому випадку симптоми несправності дуже схожі на ті, які часто намагаються повісити на протікаючу форсунку: пуск мотора відбувається не відразу, доводиться досить довго крутити стартер. Зустрічається таке рідко, але потрібно мати на увазі. А зараз перейдемо безпосередньо до діагностики. Отже, двигун не запускається, помилок у запаленні немає. З чого починаємо?
Пошук несправності
Поломки, які не дають запустити мотор, може бути всього дві: немає бензину та немає іскри. Якщо іскра є, потрібно шукати на якому етапі пропадає бензин. А спочатку можна переконатись, що його точно немає.
Якщо доступ до свічок простий, то найбільш елементарною дією буде викручування цих свічок. Якщо вони сухі, щось із подачею палива не те. Отже, йдемо у правильному напрямку.
При включенні запалення уважно слухаємо: після включення запалення і до включення стартера кілька секунд зазвичай чутно характерний звук роботи бензонасоса у задній частині. Якщо цей звук завжди було чути, а зараз ні, отже, насос не вмикається. Чому?
Спочатку перевіряємо дві елементарні речі: сигналізацію та запобіжник. У більшості протиугінних систем передбачено відключення бензонасосу. Тому потрібно переконатися, що спрацювала «сигналка», іммобілайзер та інше, що колись було встановлено на машину. Якщо вся ця чудова електроніка працює штатно, перевіряємо запобіжник (відкриваємо схему запобіжників, шукаємо потрібний і переконуємось у тому, що він цілий).
Тепер потрібно переконатись, що до насоса доходить живлення. Для цього добираємось до його роз’єму і скидаємо клему. Перевірити живлення можна звичайною контрольною лампочкою. Тільки дивитися на неї треба уважно, бо весь час вона не горітиме. Після включення запалення вона має трохи посвітити, потім згаснути. Якщо вона посвітила, живлення є. Рухаємося далі.
А далі найпростіше – це кинути безпосередньо з акумулятора дроти на клеми насоса. Якщо при такому прямому підключенні він не почне працювати, то причина мовчання двигуна саме в бензонасосі. Ремонтувати його зазвичай безглуздо, простіше купити новий.
Начебто все просто, але це ще далеко не все. Тому що бензонасос може працювати, але працювати погано. І ось тут знадобиться хоча б мінімальна інструментальна діагностика.
Діагностика бензонасоса
Для повної діагностики бензонасоса потрібно мати три інструменти: манометр, мензурку та амперметр. Почнемо із манометра.
Будь-який бензонасос повинен завжди качати паливо під певним тиском. Зазвичай – від трьох до п’яти атмосфер, рідше – трохи більше. Буває, що насос і гуде, а машина не їде. Або в неї гуляють холості обороти, або вона ніяк не хоче розганятися. В цьому випадку треба переконатися, що бензонасос не просто працює, а працює правильно. До паливної рампи (іноді прямо до бензонасосу) підключають манометр і дивляться, який він дасть тиск та порівнюють з мануалом.
Мензурка застосовується набагато рідше за манометр. Її використовують для виміру продуктивності насоса, але зазвичай лише у сервісах. З її допомогою вимірюють, скільки бензину за обсягом накачає насос за певний період. Якщо менше норми (яку дізнаються з технічних характеристик насоса), його вважають несправним. Найчастіше ця операція не має необхідності: практично всю інформацію можна отримати за допомогою манометра.
Перейдемо до амперметра. Цей прилад використовують для того, щоб виміряти струм, що споживається насосом. Деякий сенс у цій операції справді є. У деяких ситуаціях насос здатний нагнати необхідний тиск, але ціна цього тиску (якраз у вигляді споживаного струму) виявляється занадто високою. Іноді в цьому винен сам електромотор насоса, а іноді геть-чисто забитий бензофільтр, який зазвичай стоїть прямо в насосі. По зростанню струму можна зробити висновок про те, що фільтр все ж таки непогано було б замінити.
Висновки
Як і будь-який інший механізм з рухомими частинами, насос має свій обмежений ресурс. На деяких машинах більше, на деяких менше, але в середньому насос відпрацьовує десь близько двохсот тисяч кілометрів. Найприкріше – це якщо насос відмовиться працювати десь у дальній поїздці. Як цього уникнути?
За великим рахунком, ніяк. Можна тільки порадити дві речі: слухати, як він працює після включення запалювання, і не їздити часто з порожнім баком.
Їзда з пустим баком – це окрема історія. Існує думка, що бензонасос може хапнути повітря та згоріти, або перегрітися та згоріти. Це не зовсім правильно. Короткочасне «хапання» повітря, звичайно, може добити і без того майже мертвий насос, але це виняток, а не правило. Та й повітря туди так просто не потрапить: насос стоїть у пластиковій склянці із бензином, тому «обсохнути» йому складно. Як і наковтатися повітря у крутих поворотах із порожнім баком. Те саме стосується і перегріву: ця небезпека сильно перебільшена, хоча і не виключена повністю. І все-таки порожній бак справді шкодить насосу. Насамперед через те, що на стінках порожнього бака утворюється конденсат, який потім потрапляє в бензин. А це, звісно, погано, причому не лише для насоса. Ну а по-друге, на дні бака все одно є і сміття, і вода. І вони теж не приносять користі бензонасосу. Так що порада не їздити з порожнім баком справді корисна, хоча і з інших причин.
